За даними статистики, число мовних розладів зростає з року в рік, у зв’язку з цим актуальність проблем корекції порушень мовлення у дітей вже має глобальний характер. Помічаючи, що дитина не вимовляє багатьох звуків, батьки часто не звертають на це уваги, мовляв, років до п’яти вона “виговориться”.
А між тим, говорить координатор УОЗ ОДА за напрямом “Логопедія”, логопед сурдо-логопедичного кабінету поліклініки КУ “Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня” Житомирської обласної ради Наталія Ярославівна Гаврилюк, яка має більш ніж 30-річний досвід роботи в цій галузі, досить часто цього так і не трапляється. Втрачається дорогоцінний час і дитина іде до школи з порушенням мовлення, тож у результаті, зайшовши у будь-який клас звичайнісінької школи, приблизно у десяти учнів з класу можна виявити проблеми мовлення.
Причини цих порушень різні і їх прийнято поділяти на ендогенні і екзогенні. До ендогенних відносять багатоплідну вагітність, токсикоз у 1 та 2 половині вагітності, несумісність резус-факторів матері і дитини, інфекційне захворювання матері під час вагітності, вплив різноманітних шкідливих звичок тощо, а до екзогенних – вік батьків, випадки асфіксії при пологах, коли порушується мозковий кровообіг, стрімкі пологи, кесарський розтин, родові травми та інші.
Ми консультуємо батьків дітей, починаючи з тримісячного віку. Це діти з перинатальними ураженнями, недоношені діти, яких направляє до нас кабінет катамнезу, малюки, у яких є різноманітні неврологічні проблеми, та інші. Таких дітей бажано консультувати з раннього віку, тож логопед аналізує, що на певному віковому відрізку вміє дитина і над чим потрібно батькам працювати. І тут ми виступаємо ще й як педагоги, закликаючи батьків якомога більше спілкуватися зі своїми дітьми і бути при цьому рівноцінними партнерами, а не потурати примхам дитини, як це буває часто у родинах, де підростають, як ми їх називаємо, “принц на троні” чи “принцеса на горошині”.
Дуже важливо не пропустити так званий сензитивний період, найсприятливіший вік для розвитку тих чи інших психічних функцій (сприймання, мовлення, пам’яті тощо), що визначають психічний розвиток дитини і мають вирішальне значення для її навчання та виховання. Факторів при цьому, які пригальмовують мовлення, теж багато – це діти, які часто хворіють, соматично ослаблені, діти, у яких виявлено порушення зорового і слухового аналізатора,порушення рухової сфери, педагогічно запущені, тобто ті, які знаходяться в асоціальному середовищі, і ще категорія дітей, у яких гальмується активний словник через постійне сидіння з гаджетами, бо окрім шкідливого впливу на органи зору відбувається ще й надмірне збудження у корі головного мозку.
Помилково вважати, що вчитель-логопед працює над виправленням тільки неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови – це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення, його відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи.
На жаль, багато хто про це недостатньо обізнаний і недооцінює важливість своєчасної логопедичної допомоги. А між тим, рання діагностика відхилень мовлення є запорукою успішних логопедичних занять. Нині у багатьох селах немає дитсадочків, а в районних поліклініках немає логопедів – фахівців, які б по суті за місцем проживання донесли до свідомості батьків, що у 4 роки дитина має промовляти не менше 1,5 тис. слів, що до п’яти років у дитини повинна вже сформуватись звуковимова, як і про те, що батькам потрібно розмовляти з дитиною, а не саджати її перед телевізором дивитись мультики, доки самі дорослі займаються власними справами.
От як було раніше, як виховували наших батьків дідусі і бабусі, брали, наприклад, з собою на город і називали вголос те, що росте: оце морквочка, оце огірочок, і дитина повторювала, так розвивалась звуковимова і порушення мовлення у дітей зустрічались досить рідко.
Нині ж, якщо в Житомирі корекційні логопедичні групи є чи не в кожному дитячому садочку, то малюки з наших сіл, райцентрів страждають через неохопленість, відсутність логопедів, віддаленість населених пунктів, погане транспортне сполучення, і в результаті іде така дитина до першого класу з проблемами мовлення і часто у неї з перших днів через це формується шкільна дезадаптація. Дитина не хоче іти до школи, закладу, який не розрахований на якісь вади у дошкільній освіті, їй стає просто нецікаво.
– Тож ми, я та моя колега, логопед Людмила Федорівна Антонюк, яка має величезний досвід роботи, намагаємось достукатись до свідомості наших батьків, щоб вони займались зі своїми дітьми, працювали над їх розвитком, а ми їх цьому навчимо. Я люблю, коли на консультацію до нас у дитячу поліклініку приходять двоє батьків, бо вони обоє повинні брати участь у вихованні своїх дітей.
З нагоди професійного свята бажаю усім колегам звуків радості в житті і чітких слів натхнення, бажаю вміло виправляти дефекти дикції і легко позбавлятися будь-яких недоліків кожного дня, а також завжди залишатися при високому професіоналізмі і чудовому настрої!