“Якби Маргаритка могла сказати дякую, вона зробила б це обов’язково!”
Щороку в перший день літа ми відзначаємо День захисту дітей. Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги – батьків, вихователів, психологів, медичних працівників, тобто усіх тих, хто прагне чимшвидше повернути дитину в родинне коло, у звичне їй середовище, а інколи, як це буває у лікувальних закладах, повернути і до життя.
Коли дитина часто хворіє, це справжня трагедія для родини – безсонні ночі, хвилювання за її здоров’я, пошук виходу із ситуації і як важливо у такі моменти знайти того, хто тобі простягне руку допомоги, підтримає, розрадить.
“Я завжди очікувала на співчуття у медичних працівників, та не завжди його отримувала”, – говорить Наталя Волосовська, мама семирічної Маргарити, дівчинки, яка народилася з синдромом Едвардса. З таким діагнозом ми побували у декількох дитячих лікувальних закладах, доки доля не привела нас у відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії обласної дитячої клінічної лікарні.
Скажу відверто, не очікувала від працівників відділення, у якому переважно працюють чоловіки, такого чуйного відношення, уваги до нас. Можна сказати, що усі вони просто прийняли нас у свою медичну родину. Завдяки їхній оперативній допомозі, а ми до них звертались у будь-яку пору року, о будь-якій годині доби, інколи я навіть чую, коли ми поступаємо у цей обласний дитячий лікувальний заклад, як з приймального відділення телефонують у відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії: «Маргарита приїхала» і я вже знаю, цих слів достатньо, аби нас не лише прийняли і надали допомогу, а й порадили, підтримали і я їм усім за це безмежно вдячна, як мама, як людина.
Рідко у наш час можна зустріти таке, коли окрім призначення медичних процедур лікар каже: “Все буде добре. Ти ж віриш?” Якщо можна так висловитись, ми співпрацюємо з медичними працівниками: вони радяться зі мною, просять розповісти, які зміни я бачу у поведінці нашої дитини, у її стані здоров’я, аби визначити подальшу тактику лікування. Як мамі мені дуже приємно, коли я приходжу вранці, а моя дитина чистенька і навіть причесана, хоча це й не входить в коло обов’язків медперсоналу, як не входить і те, що потрібно взяти на руки малюка, який плаче, заспокоїти лагідними словами, а вони це роблять, чому я була свідком не один раз.
Так було неодноразово і у випадку з моєю Маргариткою, коли мені потрібно було відлучитись.
Можу сказати одне – у цьому відділенні працюють уважні, чуйні і милосердні люди, хоча безперечно, у них важка робота, бо й відділення важке, тут лікуються діти переважно у важких станах. Зрештою, я можу говорити безкінечно багато гарних слів на адресу колективу відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, бо знаю їх з того часу, коли ми вперше потрапили до них у ранньому віці, як і розповідати про те, що якось у момент відчаю я навіть вночі звернулась за консультацією до Ю.Р. Ніколаєва, тодішнього завідуючого відділенням і він не відмовив мені . Мої безкінечні слова подяки на адресу нинішнього завідуючого відділенням К.Б. Петренка, медичного анестезиста Д.Д. Єлісєєва, лікарів-анестезистів С.В. Андрєєва, О.П. Лісневського, нинішніх медичних директорів цього лікувального закладу – з хірургічної роботи М.Д. Бобра, з медичної частини – С.О. Русак та усіх тих, хто надає допомогу дітям, підтримує словом батьків.
Усім працівникам відділення – усім разом і кожному зокрема – від завідуючого до молодшого медперсоналу – щирі і сердечні слова моєї безмежної вдячності як мами, як людини. Я їм завжди кажу: “Без вас, шановні, ми не справилися б! Якби моя донечка могла говорити, вона б теж вам подякувала. Ви – наші дорогі рятівники! Молюся Богу за них усіх. Одні їхні слова “За життя треба боротись” вселяють у нас надію, віру, дають нам крила летіти далі. І за це їм усім теж велика подяка від нашої родини і побажання усім міцного здоров’я, як і усім дітям обласної дитячої клінічної лікарні”.
Всесвітній День захисту дітей є не лише важливою нагодою привернути увагу медичних працівників, громадськості до вирішення проблем охорони здоров’я материнства та дитинства, а й нам усім стати більш добрішими, милосерднішими, як ми це бачимо на реальному прикладі відділення КНП “Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня”.
