Життя – дуже непередбачуване і бурхливе. Іноді людині важко утримати тягар життєвих проблем на своїх плечах, і вона може втратити надію, віру в себе, а найголовніше – своє здоров’я.
Уникнути цього нам допомагають мудрі поради досвідчених фахівців-психологів. На період карантину, викликаного COVID-19, роботи у багатьох фахівців, зокрема і у психологів, які працюють у лікувальних закладах нашої області, додалося, бо багато хто з нас у цей період потребує підтримки та допомоги.
Життя з введенням оголошеного в нашій країні карантину змінилось, зокрема і для дітей. В часи нестабільності та потрясінь загострюються усі наші проблеми. Раніше від них ми могли втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ми залишились наодинці з собою. Сьогодні ми всі маємо вдосталь часу, щоб задуматись, що справді найважливіше в нашому житті, заради чого ми живемо? Карантин – це не лише вимушена зупинка в житті, яку треба чимось заповнити. Час – безцінний і життя на у цей період має бути повноцінним, а не очікуванням кінця карантину. Ми маємо зростати, проходячи крізь випробування. Усвідомлення сенсу наших дій додає нам сил і витривалості і наші діти сьогодні, як ніколи, потребують нашої підтримки.
– Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо при них ми не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Як це не парадоксально звучить, – говорить координатор УОЗ ОДА за напрямом “Дитяча психологія”, практичний психолог ОДКЛ Тетяна Осіпович, – щоб допомогти дітям, нам спершу потрібно потурбуватися про себе. Адже якщо ми виснажені, знервовані, роздратовані, нам важко буде дати відчуття підтримки і безпеки нашим дітям.
Тож не забуваймо про базові кроки турботи про власне психологічне благополуччя – взаємну підтримку, планування дня, сон, здорове харчування, фізичну та ресурсну активність. Спілкування з дітьми на теми, які їх хвилюють, дуже потрібні для них. Дуже важливо те, що ми чуємо, прислухаємось до дитячих думок, питань, почуттів, що і ми в свою чергу у відповідь ділимось з ними власними думками, планами, відчуттями. З дітьми можна обговорювати все, що їх хвилює – наприклад, допомогти зрозуміти важливість карантину і всіх заходів обмеження, бо інколи діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість, важливо підібрати слова, пояснити, що відбувається, чому так важливо дотримуватись усіх вимог, щоб убезпечити себе – мити руки з милом, ходити в масці, уникати близьких контактів. Це можна пояснювати у вигляді гри, як ми це практикуємо, наприклад, з дітьми, які перебувають на лікуванні у стаціонарі і потребують тривалого лікування. Сенс цієї гри полягає у тому, що ми боремось з хворобою і мікробами, а кожна наша дія (краплина ліків, таблетка, дезінфекція, миття рук) – це бомба, яка знищує ці мікроби.
Дитина – супергерой, яка має вийти переможцем у цій боротьбі. А малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі надягнемо маску. Дивись, як ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” – це найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх і грайтеся разом.
Але дітям, безперечно, не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Дозуйте її! Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте те, що читають або дивляться діти, бо інколи інформація може їх травмувати.
Батьки в усьому повинні бути прикладом для своїх дітей, але це не означає бути ідеальними батьками. Коли ми помиляємось – ми маємо бути для них гарним прикладом того, як уміти визнати помилку, попросити вибачення. Більшості життєвих мудростей та навичок діти навчаються у нас, а не через лекції. Саме ми, батьки, вчимо їх найважливішому – мистецтву життя. Тож наразі настав час вчитися разом долати труднощі, бути підтримкою один одному, піклуватися один про одного, вміти жартома, якимось діями поліпшити настрій собі та іншим. Як бути творчим та заповнити свій день ресурсними активностями в жорстких межах карантину? Це може бути спільна гра в хованки, читання книжок, перегляд фільму, приготування їжі, майстрування з татом тощо. Розділена радість є найкращим способом відновлення від стресу, джерелом енергії.
У нашому дитячому лікувальному закладі ми працюємо як з дітьми, так і з батьками, бо та чи інша проблема дитини – це в першу чергу проблема сім’ї. Дитина – своєрідний індикатор, через який виявляються проблеми родини. Зрештою ж нас ніхто не вчить мистецтву бути батьками і ми часто виховуємо їх так, як це робили наші батьки, переносячи в свою родину наші сімейні традиції. Світ змінюється. Прискорився темп життя. Сьогодення диктує людству зовсім інші вимоги щодо знань і компетенцій. І мені приємно бачити на консультаціях велику кількість молодих батьків, які хочуть навчатися бути батьками, розуміти свою дитину і зробити все, щоб вона виросла успішною і щасливою. Батьківство – велика відповідальність, але й разом з тим це велика радість!
Хвороба дитини, перебування в лікарні – велике стресове навантаження для всієї сім’ї. Тому досить часто діти, які знаходяться на лікуванні потребують психологічного супроводу. Ми намагаємось допомогти зменшити стресові ситуації, зробити максимально ефективною співпрацю батьків і медперсоналу, задля якнайшвидшого одужання. Віра і підтримка батьків – це найважливіше. Це те, що дає дитині крила і надію.
Дітям важливо знати, що ми, дорослі, завжди поруч. Разом ми зможемо пережити цей нелегкий період і вийти з нього сильнішими та мудрішими. Стати членами суспільства, в якому буде більше добра, більше мудрості та більше любові.
Нехай у казки буде щасливе завершення!
Тож з нагоди професійного свята, Всеукраїнського дня психолога хочу побажати усім колегам терпіння і наснаги!
Нехай робота приносить вам не тільки зростання досвіду, але й задоволення.