Кожна дитина заслуговує на те, щоб бути здоровою. Чи відомо вам, що 30 відсотків дітей у всьому світі страждають на захворювання сечостатевої системи? Клінічну картину цих захворювань ускладнює недооцінювання батьками серйозності проблеми. До прикладу: буває, батьки нетримання сечі у дитини “списують” на вікові особливості, мовляв, “переросте”, а між тим, це може свідчити про урологічні проблеми. Вони ж у подальшому можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, зокрема, втрати функції нирок та сечового міхура та, відповідно, погіршення якості життя.
Про усі ці та інші проблеми сечовидільної системи у дітей розповідає Дмитро Володимирович Шевчук, завідувач хірургічного відділення №2 КНП “Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня”, координатор УОЗ ОДА за напрямом “Дитяча урологія”, к.мед.н, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін ЖДУ ім. І. Франка, доцент кафедри урології НМАПО ім. П. Шупика:
– Останнім часом, на превеликий жаль, значно зросла кількість урологічних захворювань серед дітей, починаючи від вроджених аномалій і завершуючи набутими захворюваннями. Серед них є і такі, які не викликають жодних неприємних відчуттів чи скарг з боку дітей, а звертаються з ними до лікаря вже тоді, коли починаються ускладнення, і буває навіть так, що провести процес лікування чи оперативного втручання, щоб допомогти пацієнту, вже запізно. Це стосується, наприклад, вроджених вад нирок. Трапляється, батьки звертаються, коли нирки у дитини починають погано функціонувати. Лікування при цьому може бути неефективним і тоді, як це не прикро, постає питання про трансплантацію органа, що у дитячому віці теж дуже проблематично.
Набуті захворювання можна вважати небезпечними в плані формування чи збереження репродуктивної функції у дитини. Важливою проблемою є патологія зовнішніх статевих органів у хлопчиків, найпоширенішими з яких є запалення (баланопостит) чи рубцеві зміни (фімоз), недостатня профілактика та несвоєчасне лікування яких може призвести до неприємних наслідків. Дуже небезпечними є такі випадки, як перекрути яєчок – це досить критична ситуація і якщо своєчасно не пролікувати і не виконати хірургічне втручання, це може призвести до змертвіння яєчка, а то й взагалі до безпліддя. Це вже ситуації з розряду гострих. Але, як правило, до нас звертаються пацієнти з плановою патологією, яка потребує виваженого аналізу, різнобічної діагностики і подальшого прийняття рішення про хірургічне або консервативне лікування.
Якщо говорити про вроджені аномалії (вади), вони формуються у дитини ще внутрішньоутробно, практично на перших тижнях вагітності, коли майбутня мама може ще й не здогадуватися про свою вагітність і приймати в цей період якийсь фармацевтичний засіб, або ж це може бути внаслідок токсичного впливу тих же випарів фарби, вживання алкоголю, коли якраз закладається сечовидільна система у дитини. На щастя, велика кількість вад сечовидільної системи діагностується ще до народження дитини, під час УЗД. Однак такі діти в подальшому потребують динамічного спостереження фахівця – дитячого уролога.
В останні роки спостерігається зростання такої патології, як гіпоспадія – це аномалія розвитку уретри (сечовипускного каналу) та статевого члена, і навіть існують припущення, що деякі із засобів, які призначаються для збереження вагітності, зокрема – гормональні препарати, впливають на те, що у хлопчиків можуть неправильно формуватися статеві органи.
Тож моя мрія, як дитячого лікаря-уролога, щоб коли дитина досягла 1 року, в обов’язковому порядку хлопчик оглядався лікарем-урологом. До 1-річного віку ми можемо спостерігати за розвитком дитини – процесом дозрівання і опускання яєчок, ступенем розвитку крайньої плоті статевого члена (так званий фізіологічний фімоз) тощо. Значна кількість патологій підлягає корекції у віці від 1 року. Тому, якби в рік дитину оглянув спеціаліст, він вже міг би проконсультувати батьків, як доглядати за дитиною, які методи діагностики чи лікування, можливо, потрібні. Проте іноді трапляються випадки, коли чекати навіть до року не можна. Ось і днями у нас проведено оперативне втручання у дитинки з вираженою вродженою аномалією сечової системи, тож її потрібно оперувати вже навіть у місячному віці, відкладати надалі не можна.
Уже більше 10 років велику увагу приділяємо мініінвазивним методам лікування, без яких дитячу урологію я собі не уявляю. За ними – майбутнє! Існує певна кількість аномалій, які можна виправити лише за допомогою мініінвазивних методів, бо коли виконати велику реконструктивну операцію, не ліквідувавши перед цим ендоскопічно причину, таке оперативне втручання може не принести полегшення. Великим поштовхом у цьому для нас стала співпраця з дитячим хірургом-урологом, завідувачкою відділення дитячої хірургії одного зі шпиталів Варшави (Польща), доктором медичних наук Беатою Юркевич, яка приїздила ділитися досвідом і в наш лікувальний заклад. Мені пощастило побачити у Варшаві, як працюють наші колеги, на якому сучасному обладнанні, частину якого пані Беата нам навіть подарувала, за що ми їй безмежно вдячні, а ще частину якого було придбано нашим лікувальним закладом. Таким обладнанням не кожна лікарня може похвалитися! І ми маємо гарні результати нашої роботи. Вже до нас приїздять переймати досвід фахівці з інших регіонів, а також лікуватись пацієнти з усіх куточків України. Ми ділимось досвідом, нашими напрацюваннями, виступаємо на наукових конференціях, у тому числі і на зарубіжних, публікуємо статті у фахових журналах, зокрема і в “Хірургія дитячого віку”, редактором якого є наш колега П.С. Русак, зав. хірургічного відділення №1 ОДКЛ, д.мед.н., експерт УОЗ за напрямом “Дитяча хірургія”, професор кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П. Шупика, а я – відповідальним секретарем. Тобто ми не зациклюємось на локальному рівні, а ростемо і рухаємось вперед. Започаткували ми і на Facebook сторінку нашого відділення, де розповідаємо про нашу роботу.
Я люблю гарні результати нашої роботи, коли дитина посміхається. Люблю оте надзвичайне усвідомлення того, що ми їй допомогли. Це дійсно надихає. А ще мене надихають люди, які мене оточують, бо у нас командна робота, без цього у нашій справі ніяк не обійтись. Надихає молодь, яка приходить працювати до нас у відділення. Вони такі заповзяті і цим підштовхують нас до нових звершень. Тішить те, що вони хочуть набиратися досвіду, і ми допомагаємо їм у цьому. Це ж так приємно, коли учень в плані професіоналізму переростає вчителя і нічого поганого в цьому я не бачу, але й ти сам маєш не збавляти власний темп. І ми намагаємось іти в ногу з часом.
Тож з нагоди професійного свята, Дня уролога, зичу здоров’я усім нам – і колегам, і нашим пацієнтам!
