Складно уявити собі нашу медицину без медичних сестер. Саме вони виконують призначення лікаря, стежать за санітарно-епідеміологічним режимом, доглядають за хворими, створюють позитивний мікроклімат, тож недаремно 2020 рік проголошено Роком медсестринства.
Велику місію у цьому процесі покладено на головну медичну сестру лікувального закладу, основним завданням якої є організація роботи середніх та молодших медичних працівників закладу.
Багато років поспіль колектив медичних сестер обласної дитячої клінічної лікарні (наразі за штатним розписом це 445 осіб сестер медичних і 235 молодших) очолює Людмила Станіславівна Кравчук, медичний директор (з медсестринства), яка досконало знає усі тонкощі цієї роботи, бо й сама по закінченню Житомирського медучилища починала свій трудовий шлях понад три десятки років тому медсестрою пульмонологічного відділення ОКЛ ім. О.Ф. Гербачевського, а коли було зведено новобудову – обласну дитячу лікарню, відгукнулась на заклик завідувачки відділення, у якому працювала – А.В. Чубинської: “Дівчата, ну що, переходимо?” і погодилася на перехід сюди.
Щоправда, тоді у рідних це викликало безліч запитань, як от: “Для чого переходити? Як туди їздити, за місто, коли тут робота поряд, практично біля будинку”, проте для себе Людмила Станіславівна уже все вирішила. Ходила, як і усі її колеги на суботники – впорядковували територію, навіть чоловік її був задіяний у цій справі. Мили, чепурили дитячу лікарню, а ось добиратися на роботу було дійсно складно, особливо в негоду, коли на зупинці багато людей збиралося. Вийдеш з переповненого автобуса – здається, що зміну уже відпрацював.
Один рік Людмила Станіславівна пропрацювала в інфекційно-боксованому відділенні, потім була робота медсестрою в ортопедичному, де отримала перші навички старшої медсестри відділення, коли підміняла у разі потреби тодішню старшу медсестру Л.П. Шевчук, і в 1995 році вона вже була призначена на посаду старшої медсестри цього відділення, з 2002 року Людмила Станіславівна – головна медсестра обласної дитячої лікарні, з 2008 року – заступник головного лікаря з медсестринства, а з реорганізацією закладу і нова назва посади – медичний директор (з медсестринства).
Проте з роками змінюється не лише назва посади, а й сам підхід до роботи, бо сестрі медичній потрібно постійно учитися, як того вимагає життя, тож як керівник ти сам у першу маєш відповідати усім вимогам. У 2014 році Людмила Станіславівна отримала ступінь бакалавра, сівши знову за студентську лаву Житомирського медінституту нарівні з молоддю, хоча її однокурсниці на той час були ровесницями її сина, але це лише додавало їй завзяття навчитися більше, не відставати від молоді. Ось так, не зупиняючись, у 2017 році отримала диплом магістра з відзнакою, здобувши ступінь вищої освіти зі спеціальності “Сестринська справа”.
– Досконалих людей у професії, які приходять після закінчення будь-якого навчального закладу – немає, – говорить Людмила Станіславівна. – Є теорія, але ще немає практики, їй потрібно вчитися і щоб стати професіоналом – учитися терпляче. – Пригадую, коли ми, будучи студентами, приходили на практику, – пацієнти в лікарні дозволяли нам виконувати ін’єкції будь-якої складності, мовляв, а на кому ж вчитися? Тепер же навіть у цьому плані зовсім інший підхід -згідно з наказовою базою, та й мами нині в основному просять, щоб маніпуляцію виконала кваліфікована медсестра, а це означає, що потрібно постійно удосконалюватися, рости, аби було лишень бажання.
Тож і виходить, що працювати залишаються ті, хто прийшов у професію за покликанням. Буває й таке нині, що приходять до нас медсестри і пропрацювавши місяць-два і усвідомивши усю важкість роботи в моральному і матеріальному плані, ідуть з неї. Ось тут і можна розпізнати усю сутність людини – коли важко, коли настає час випробувань, як ось, наприклад, зараз у період пандемії, коли зусилля усіх медпрацівників направлені на боротьбу з невидимим ворогом. Хоча, звичайно ж, ситуації бувають різні, буває, що людину потрібно замінити у відділенні, бо хтось потребує самоізоляції, хтось захворів і не всі погоджуються, та й людину, яку просиш підмінити, теж можна зрозуміти – у когось вдома діти, батьки.
Але варто враховувати перш за все, що ми працюємо у дитячому лікувальному закладі і кожна медична сестра тут має не лише професійно виконувати свої обов’язки, а й бути вихователем, психологом, мамою і наші сестри медичні – саме такі. Не можу і не хочу когось вирізняти, скажу так – інші у нас просто не затримуються.
Маючи стаж понад 30 років, зробила для себе висновок – керувати колективом сестер медичних (слово середній медперсонал вважаю недоречним, бо багато хто з сестричок має вищу освіту, а наша Л.В. Чупира, медсестра відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для новонароджених дітей має почесну відзнаку “Заслужений працівник охорони здоров’я”) легко, коли є любов до роботи, порозуміння і підтримка і в цьому плані, вважаю, усе склалось.
По-іншому навіть не уявляю, як це без роботи, мабуть, якби не родина, днювала й ночувала б тут. Тож вдячна чоловікові Миколі Володимировичу, синові Денису за розуміння і підтримку, дякую вчителям -наставникам, з якими пощастило зустрітися у житті – Г.Г. Толстановій, чуйній, відповідальній, яка уміла зробити зауваження у такій делікатній формі, що потім думалось, а як я могла допустити це? Безмежно вдячна за життєву науку Р.С. Афанасьєвій, М.І. Денисюку – за його приклад відповідальності за зроблене, безпосередньому наставнику В.Ф. Марченку, який, мабуть, розгледів свого часу у мені якісь лідерські якості, нинішньому керівнику Ю.Д. Довгополому, знаному, зацікавленому у справі, якою ми тут усі живемо.
Тож наразі разом з усім колективом нашого дитячого лікувального закладу медсестринський загал ОДКЛ продовжує виконувати наше спільне завдання – лікувати наших дітей, а ми усі знаємо, що з цим контингентом працювати важче, ніж з дорослими, бо не кожна дитина може сказати, що її турбує. Продовжуємо усі разом лікувати, виходжувати, вдихати надію на чимшвидше одужання, повертаючи радість у родини.
З нагоди Міжнародного дня медичних сестер – найкращі вітання і побажання усім сестрам нашої обласної дитячої клінічної лікарні, кожного лікувального закладу області та найтепліші слова вдячності за те, що приймають на себе увесь тягар болю і страждань, оберігаючи найцінніше, що є у людини – її життя.
Прийміть, шановні, побажання міцного здоров’я і добробуту кожній з Вас.