Життєві ювілеї. “Не купуються добре ім’я, талант і любов”

21 грудня своє 70-річчя відзначає лікар ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії, лауреат премії ім. О.Ф. Гербачевського Микола Іванович Денесюк – лікар, який усе своє життя присвятив роботі в КНП “Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня”.

І хоча майже рік він не працює тут, колеги знають його як прекрасного фахівця, автора багатьох новаторських пропозицій, наставника, вірного товариша, талановитого керівника, добру і чуйну людину.

У народі кажуть: колеги колишніми не бувають. Його шанують, згадують лише гарним словом. Тож слово колегам.

Віктор Федорович Панчишин, завідувач відділення травматології обласної дитячої клінічної лікарні, координатор УОЗ ОДА за напрямом “Дитяча травматологія”, лауреат премії ім. О.Ф. Гербачевського.

– В особі М.І. Денесюка переплелися дві речі, які зробили його особистістю – професіоналізм і порядність. Саме цими своїми рисами він заслужив собі добру славу не лише на Житомирщині, а й у всій Україні. Ось і зараз, якщо у нас виникає якийсь складний випадок, Микола Іванович ніколи не відмовляє нам у консультації, і ми завжди з вдячністю дослухаємось до його думки, поради. Вважаю, що мені в житті надзвичайно пощастило, що мав таких двох вчителів, наставників, як О.А. Сергієнко і М.І. Денесюк. Саме симбіоз цих двох постатей свого часу і дав такий результат – наше відділення було визнано одним з кращих в Україні, тож і сьогодні ми намагаємось тримати цю високу планку, не підводити своїх наставників. Є такий вислів: “Не можна купити добре ім’я, талант і любов”. Це сказано якраз про нашого вчителя. Він усього в житті добився сам, своєю наполегливою працею. Це визначна постать в ортопедії, і ми йому бажаємо міцного здоров’я ще на багато років.

Олена Іванівна Ностопирьова, к.мед.н., керівник спеціалізованого центру по наданню допомоги дітям з гострою травмою, лікар-офтальмолог вищої категорії:

– З моменту відкриття нашого центру М.І. Денесюк працював у нас, а до того багато років очолював ортопедо-травматологічне відділення. Він має величезний досвід, помножений на такий же багаж знань. Його високий рівень професіоналізму цінували і ми, колеги, і його пацієнти, яких за роки його роботи у нашому лікувальному закладі через його руки пройшли тисячі. І хоча Микола Іванович сьогодні вже не трудиться у нас, тут залишились його учні, послідовники, а тим більше приємно, що в колективі лікарні працює лікарем-кардіоревматологом його донька Інна Миколаївна, його гідне продовження, тож ми раді привітати нашого ювіляра і побажати йому всіх земних благ.

Володимир Григорович Гаврилюк, лікар ортопед-травматолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії спеціалізованого центру по наданню допомоги дітям з гострою травмою по-праву називає М.І. Денесюка своїм вчителем, бо прийшовши після закінчення педіатричного факультету молодим спеціалістом у відділення ортопедії і травматології обласної дитячої лікарні, потрапив під опіку тодішнього завідуючого Миколи Івановича Денесюка. Після попередньої розмови з ним молодий фахівець був налаштований на те, що тижнів зо два стажуватиметься, тобто у тому числі лише спостерігатиме за роботою в операційній. Яким же було його здивування, коли через день він почув від Миколи Івановича запрошення приєднатися до них під час оперативного втручання, а ще через два тижні Володимир Григорович з легкої руки завідуючого вже самостійно видаляв металеві фіксатори.

Взагалі Микола Іванович завжди дуже опікувався молодими спеціалістами, стимулював їх до професійного зростання і навіть упорядкував для них каталог статей, аби вони не шукали довго потрібної інформації. М.І. Денесюк й сам багато читав і радив, що потрібно прочитати колегам, а потім міг ще й запитати про прочитане, просив законспектувати, щоб не втратити потрібну інформацію.

– Микола Іванович – учасник багатьох конференцій, наукових товариств, автор численних раціоналізаторських пропозицій. Своєю роботою до цього він спонукав й інших. В плані раціоналізаторських пропозицій наше відділення було кращим, і хоча Микола Іванович не працює у нас з квітня, результати його копіткої роботи ми відчуваємо і нині. Раніше щороку в нас діагностувалося 8-12 вроджених вивихів стегна в запущеному стані, тобто коли захворювання виявляється після року. Не кожен обласний центр навіть брався за цю патологію, а ми в нашому лікувальному закладі оперували її. Так от, М.І. Денесюк терпляче проводив навчання з лікарями-педіатрами на цю тему, і ось уже років 10-15, на щастя, ми практично не діагностуємо у дітей вивих стегна після року.

Микола Іванович – прекрасний професіонал і учитель, який має величезний досвід роботи і усе життя щедро ділиться ним з іншими. Не можна не відмітити ще одну його рису, як багаторічного завідуючого. Якщо він і робив комусь з колег зауваження з приводу роботи, то лише наодинці і так тактовно, що ніякої образи в останнього це не викликало.

Він прекрасний сім’янин, турботливий і люблячий батько, дідусь, а ще завзятий дачник, грибник. Я вдячний долі, що на моєму шляху трапився такий наставник, такі люди, у яких талант помножений на прекрасні людські якості – рідкість. Будьте здорові, шановний наш Миколо Івановичу!

Шановний ювіляре, прийміть у цей день слова вдячності від усіх своїх пацієнтів, а від колективу обласної дитячої клінічної лікарні – побажання здоров’я, натхнення і багато ще весен і літ прожити у дружньому родинному колі.