“Свою професію вважаю суто чоловічою”

Професія дитячого ортопеда-травматолога з розряду надзвичайно відповідальних, як і в кожного, хто працює з дітьми, а отже і з їхніми батьками. Але саме її Віктор Федорович Панчишин, завідувач відділення травматології обласної дитячої клінічної лікарні, координатор УОЗ ОДА за напрямом “Дитяча травматологія”, лауреат премії ім. О.Ф. Гербачевського обрав багато років тому, визначивши її як суто чоловічу. І так непомітно усі ці десятки років, день за днем щоденні робочі будні змінювалися іншими, на зміну одужавшим пацієнтам приходили інші.

Він працює тут практично з часу відкриття обласної дитячої. Пам’ятає, як вперше переступив поріг цього лікувального закладу, а життя тим часом непомітно нарахувало йому славних 60. Насправді ж це лише звичайна календарна дата, яку він просто перегорне першого листопада, щоправда, у цей день буде багато вітань від колег і рідних. Ювіляр, як і раніше, сповнений планів, задумів, бо не уявляє себе без цієї щоденної рутинної роботи, коли чи не щодня комусь потрібно допомогти, врятувати, проконсультувати, заспокоїти, вислухати.

Це вже справжня школа, зокрема і для тих, хто приходить на роботу після закінчення навчального закладу і має брати приклад з таких “аксакалів”, як Віктор Федорович Панчишин. Саме від завідувача відділення часто залежить атмосфера у колективі, психологічний настрій на увесь робочий день. Його підлеглі  кажуть: “Віктор Федорович – дуже гарний спеціаліст, знавець своєї справи, причому з кожним пацієнтом він працює індивідуально, без шаблонів. Завжди усміхнений, з гарним настроєм, завжди заклопотаний,  він знаходить час, щоб поцікавитись станом і наших справ, а це так підтримує, можна сказати задає темп і нам у роботі, наповнює бажанням не підвести його. За усі ці людські якості ми й цінуємо нашого ювіляра та бажаємо йому міцного здоров’я і довгих років життя”.

Звичайно, робота завідувача відділення передбачає багато управлінських моментів і рішень, рутинної паперової роботи, але він завжди прагнув розвиватися у своїй професії, дізнаватися про щось нове, досліджувати історію становлення травматології як науки. Його виступи на колегіях УОЗ ОДА, науково-практичних конференціях завжди грунтуються на величезному практичному досвіді, накопиченому за багато років вантажі знань, співпраці з О.А. Сергієнко  та М.І. Денесюком, яких він вважає наставниками відділення. Та й сам ювіляр впевнений, що усі досягнення відділення – це заслуга колективу і що лише завдяки тісній співпраці усієї команди можна досягти успіху.

Вільного часу В.Ф. Панчишин практично не має, бо навіть у вихідні чи у відпустці він увесь час “на зв’язку”. А якщо випадають такі вільні години – йому хочеться зайнятись тим, що він любить з ранніх років, що йому до душі – пограти в настільний теніс, відпочити з родиною, покататись десь на лижах у Буковелі, перечитати улюблених Ліну Костенко, Василя Симоненка. Бо як там у Симоненка: “Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні?” Віктор Федорович намагається слідувати цим словам улюбленого поета. Завжди, у будь-якій ситуації залишатись людиною і якщо ти вже узяв на себе нелегкий лікарський тягар зцілювати дитину, а заодно і робити щасливими  її батьків, ти маєш нести його достойно. Він лікар і знає, які б колізії не відбувались у світі, він продовжуватиме лікувати дітей.

О. І. Ностопирьова, к.мед.н., керівник спеціалізованого центру по наданню допомоги дітям з гострою травмою, лікар-офтальмолог вищої категорії: “Віктор Федорович –  прекрасний спеціаліст, який оперує вже багато років. Маючи багатий практичний досвід, він усе життя постійно удосконалюється, читає масу фахової літератури. В. Ф. Панчишин – голова ради завідуючих нашого лікувального закладу, хороший колега, прекрасний сім’янин. Многая літа нашому ювіляру”.

П.С. Русак, зав. хірургічного відділення №1 ОДКЛ, д.мед.н., експерт УОЗ за напрямом “Дитяча хірургія”, професор кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П. Шупика: ” З Віктором Федоровичем ми земляки, обоє з Тернопільщини і ось уже скільки років поспіль працюємо в одному лікувальному закладі, з яким ми вже зріднилися. Відділення у нього непросте, травматизм з кожним роком зростає, але воно у надійних руках нашого ювіляра. А для мене, як для колеги, він прекрасна людина і товариш, хороший наставник. Сердечно бажаємо йому міцного здоров’я від усієї нашої родини”.

С.О. Русак, медичний директор з медичної частини ОДКЛ: “Віктора Федоровича знаю з 1987 року. За усі ці роки мої враження незмінні – він гарний товариш і колега, тож я завжди з повагою ставлюсь до нього. Все своє життя він на передовій позиції – захисті здоров’я наших дітей. Віктор Федорович впроваджує нові методики лікування, діагностики, співпрацює з фахівцями з інших областей, інакше кажучи, крокує в ногу з часом. І ту повагу і авторитет, якими він користується у колективі, заслужив своєю добросовісною багаторічною працею”.

Шановний Вікторе Федоровичу, від усього нашого трудового колективу прийміть сердечні побажання у свій ювілей! Що потрібно чоловікові в житті? Звичайно, любов, повага і домашній затишок! У Вас все це вже є, ми щиро хочемо, щоб Ви і надалі пронесли це безцінне добро через весь свій життєвий шлях, зберігши віру в людей, прагнення завжди приходити на допомогу і бути на варті здоров’я наших дітей. Бажаємо Вам завжди залишатися справжнім чоловіком, вірним другом і наставником, чудовим співрозмовником і просто гарною людиною!